Сьогодні для України одним із пріоритетних завдань є вступ до Європейської спільноти, що потребує від держави дотримання певних вимог та стандартів країни-члена ЄС. Однією з них є забезпечення поваги до прав дитини та повного виконання завдань  запровадження ювенальної юстиції (про що зазначено в Плані дій «Україна – Європейський Союз», «Європейська політика сусідства», схваленому Кабінетом Міністрів України 12.02.2005 р.). Запровадження системи «правосуддя для неповнолітніх» обумовлює внесення низки змін та доповнень до чинного законодавства, в тому числі й до Кримінального кодексу України.

Розроблення зазначених змін та доповнень має здійснюватись на апробованій платформі як на законодавчому, так і на правозастосовному рівнях. Оскільки в Україні такої платформи на сьогоднішній день немає, доречним є звернення до досвіду тих країн, які вже виробили власні стандарти та правила законодавчого регулювання ювенальних кримінально-правових відносин. Однією з таких держав є  Польща.

Важливість дослідження саме польського законодавства зумовлена низкою чинників, серед яких: стійка тенденція до розвитку ювенальної юстиції; існування дієвих на практиці норм та інститутів, які можуть бути запроваджені в Україні; наявність самостійного нормативно-правового акту, що регламентує порядок і умови звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування; досвід підготовки та запровадження ювенальних нормативно-правових актів.

Показовим є і те, що багато новел українського кримінального законодавства в частині звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування є схожими з польськими. В обох країнах відсутній поділ видів звільнення від покарання та його відбування на умовні та безумовні, відносна схожість примусових заходів виховного характеру. Однак, на відміну від українського, польське законодавство має сформований інститут судового куратора, омбудсмена з прав дитини, інститути медіації та відновлювального правосуддя, які в нашій крані знаходяться на стадії розвитку.

На сьогоднішній день в Україні та в Польщі спостерігається тенденція до зниження рівня злочинності неповнолітніх. В той же час, в період з 2008 по перше півріччя 2016 рр. звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування як в Україні, так і в Польщі застосовувалося судами в переважній кількості випадків. Так, в Україні у 2008 р. від покарання та його відбування звільнено 7219 неповнолітніх, у 2009 р. – 5911 неповнолітніх, у 2010 р. – 7704, у 2011 р. – 5684, у 2012 р. – 6391, у 2013 р. – 3884, у 2014 р. – 3358, у 2015 р. – 3170, у 2016 р. – 2273, у 2017 році 2021 неповнолітній звільнений від покарання та його відбування. В Польщі у виправні заклади з відстрочкою покарання у 2008 р. направлено 536 неповнолітніх, у 2009 році – 499, у 2010 – 517, у 2011 – 432, у 2012 – 396, у 2013 – 302, у 2014 – 216, у 2015 році – 185 неповнолітніх осіб.

На сьогоднішній день нагального вирішення потребують проблеми: чіткості та узгодженості понятійного апарату; доктринального та законодавчого визначення матеріальної та формальної підстав звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування; удосконалення положень щодо змісту, сутності та підстав застосування примусових заходів виховного характеру; формування інституту вихователя; особливостей застосування безумовних видів звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування в кримінальному праві України.

Спробу вирішити проблеми презентовано у монографії «Звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуван­ня у кримінальному та кримінально-виконавчому праві України та Польщі : монографія. – Київ : ВД «Дакор», 2018. – 212 с.», авторами якої є перший проректор інституту доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Назимко Єгор Сергійович та судовий експерт Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України кандидат юридичних наук Пономарьова Тетяна Ігорівна.

У книзі здійснено аналіз основних аспектів звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування в Україні та Польщі. Досліджено історію розвитку інституту звільнення від покарання та його відбування в зазначених країнах, вивчено поняття та підстави такого звільнення; надано характеристику умовним та безумовним видам звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування в Україні та Польщі, а також визначено правові наслідки такого звільнення. Окрему увагу звернуто на кримінально-виконавчі аспекти звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування в досліджуваних країнах.

Книга розрахована на працівників суду, адвокатів, правозахисників, науковців, студентів, курсантів і викладачів вищих навчальних закладів юридичного профілю, а також усіх, хто цікавиться проблемами ювенального кримінального та кримінально-виконавчого права.

 

Відділ організації наукової роботи

Real time web analytics, Heat map tracking