Забезпечення прав і свобод дитини є тим критерієм, за яким оцінюється рівень гуманістичного розвитку будь-якої держави і суспільства у цілому. Це твердження стосується й неповнолітніх, які вступили у конфлікт з кримінальним законом, тобто вчинили злочин. На міжнародному та загальноєвропейському рівні неповнолітніх вже давно визнано специфічною групою суб’єктів ювенального кримінального права. Цей статус зумовлює необхідність широкого застосування заходів громадського та соціального впливу, виховання, реабілітації, а також остаточного скасування практики застосування до неповнолітніх певних найбільш суворих видів покарань. Йдеться про відмову від класичного карального підходу до кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх за вчинення ними злочину.

Прийняття у 2001 р. Кримінального кодексу України стало історичною подією у житті українського суспільства, зокрема у тому його сегменті, який стосується неповнолітніх. Уперше за всю історію розвитку національного кримінально-правового законодавства у системі його нормативних приписів було виокремлено Розділ ХV Загальної частини «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх». Однак, незважаючи на ряд прогресивних та гуманістичних ідей цього розділу, правозастосовна практика засвідчила, що інститут покарання неповнолітніх залишився «заручником» статусу «особливостей». Ставлення до цього інституту, як до «молодшого брата» загального інституту покарання на практиці призвело до того, що фактично єдиними покаранням для неповнолітніх стало позбавлення волі. Арешт, після позбавлення волі, є покаранням з найвищим рівнем рецидиву. Застосування до неповнолітніх штрафу й громадських робіт обмежено формальними ознаками, а положення про можливість застосування виправних робіт залишаються майже мертвою нормою.

Проблеми розвитку та удосконалення інституту покарання неповнолітніх актуалізуються також через ухвалення в Україні низки концепцій та програмних документів, які передбачають оновлення законодавства кримінально-правового блоку у цьому напрямі. Йдеться, зокрема, про Концепцію загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки» (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2006 р. № 229-р), Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні (Указ Президента України від 24 травня 2011 року № 597/2011), План заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1039-р).

Цілком логічно, що такі проблеми привертають увагу науковців (за деякими даними, у незалежній Україні кримінальна відповідальність і покарання неповнолітніх ставали предметом уваги понад тридцяти вчених). Однак, дотепер не сформовано цілісного концептуального бачення розвитку інституту покарання неповнолітніх. Більш того, проблема кримінально-правових інститутів у вітчизняній доктрині й залишається terra incognita (А. А. Музика). Тож важливою складовою розвитку кримінального права на сучасному етапі розвитку є розроблення теоретико-прикладних засад інституту покарання неповнолітніх.

Саме теоретичному узагальненню та розв’язанню науково-прикладної проблеми інституту покарання неповнолітніх у кримінальному праві України присвячено монографію першого проректора інституту доктора юридичних наук, старшого наукового співробітника Назимка Єгора Сергійовича «Інститут покарання неповнолітніх у кримінальному праві України: монографія / Є. С. Назимко. – Київ : ВД «Дакор», 2018. – 336 с.»

У книзі розроблено загальнотеоретичний підхід до характеристики кримінально-правових інститутів, на основі якого встановлено поняття та ознаки інституту покарання неповнолітніх у кримінальному праві України. Охарактеризовано принципи інституту покарання неповнолітніх. Проаналізовано міжнародні та європейські стандарти покарання неповнолітніх та встановлено їх вплив на функціонування моделей кримінального правосуддя щодо неповнолітніх.

Визначено базові засади теорії про покарання неповнолітніх – ювенальної пенології (її поняття, система, принципи та завдання, функціональне призначення). Проаналізовано тенденції розвитку ювенального кримінального законодавства України, на основі чого обґрунтовано необхідність ухвалення Закону України «Про кримінальну відповідальність неповнолітніх» у якості додатку до КК України. Доведено, що метою покарання неповнолітніх є виправлення, запропоновано оновлені види покарань, які можуть призначатися неповнолітнім, розроблено загальні засади та спеціальні правила їх призначення.

Книга розрахована на працівників суду, адвокатів, правозахисників, науковців, студентів, курсантів і викладачів вищих навчальних закладів юридичного профілю, а також усіх, хто цікавиться проблемами кримінології та кримінального права

 

Відділ організації наукової роботи

Real time web analytics, Heat map tracking